*****
Наче човники, пливуть
В небесах хмарки,
А за ними вслід ідуть
І мої думки.
Може, хмари приведуть
Їх в небесний рай
І цим самим покладуть
Всім стражданням край.
Більш несила їх нести,
Як важкий тягар.
Більш несила й волокти
Їх між людських чвар.
Час позбутись їх мені
Всіх, пора давно
Їм тверде сказати «Ні!»,
Бо ж життя дано
Не для того, щоб страждать
В світі цім земнім,
А що в ньому поживать
В щасті чарівнім
Кожну неповторну мить
Власного життя,
Доки не порветься нить.
Адже вороття
Більш не буде, як мине,
Бо усім дано
Нам життя лише одне.
Лиш одне воно,
Ну, принаймні в світі цім
І в подобі тій,
У якій живемо в нім,
Тобто у людській.
Це закон життя, який
Був, є й буде вік,
Доки буде світ земний
І в нім чоловік.
Євген Ковальчук, 02. 08. 2021
