Мене втішає, що у скроні - вітер
І далеч не увірветься в вікно
Що все минуло , але досі відчай
Не потягнув мене на синє дно
Що все пройшло, хоч я не відболіла
Що все пройшло , й я жива й пишу
Що все пройшло, й душа не відмаліла
В нитках заплутавшись останнього дощу
Мене втішає , що спокійно й гідно
Ми підемо у сторони свої
Що все минуло якось принагідно -
Долоні не зігріють не твої
І вислизаючи так щиро і невинно
Не звикла шкодувати ні про що
Хай все минуло , що буває вічно?
І ви забудьте…Й не кличте знов
