Вже на баштанах спілі кавуни
У себе літо сонячне ввібрали.
Пшеничний лан, аж проситься - зіжни!
Щоб колоски зерно не осипали.
В духмяне сіно висохла трава,
Отави ще раз котяться в долини.
Воєнне літо, але в нас жнива,
На всіх теренах неньки України.
Болить душа, коли горять поля.
Коли з небес вогонь летить ворожий...
... Віддячить щедро за труди земля,
Ми українці, ми - непереможні!
Настане мир, хай доньки і сини,
У кожен дім повернуться живими.
... І будуть спіти дині й кавуни,
Під мирним небом неньки України!
