Посміхаюсь до тебе загравою.
Мов сонце в обіймах.
До краю раю
Ці маски,
Ці загадкові погляди.
Розгадати їх — наче крила скласти.
Посміхаюсь.
Причастя з келихом тіла
Палають вогні тіл,
мов сяйво,
Мов мрія жива.
Світло крізь темряву гріє,
покриває росами оргазму.
І ти
І я — наче жар вогню.
Ти мовчиш
Але чую всі відголоски,
Кожен твій стон,
Він,
Мов вітер торкається скроні,
Розсипаєш слова,
Як зорі нічні.
Та в них таємниця,
Як жемчуг в хвилях глибин.
Причастя з келихом тіла.
Палають мов сяйво,
Мов мрія жива,
Наші тіла,
Застигла посмішка,
Десь там, в піднебесній
душа.
Світло крізь темряву гріє.
І ти
І я — наче дві іскри вогню.
_Куди нас веде ця невидима сила?
-Мов тягне до зір,
Де душа вже без тіла
І ми палаємо разом,
Мов полум’я, стиха
Згораємо в світлі,
Що в серці ляга.
Причастя з келихом тіла.
Палають мов сяйво,
Мов мрія жива.
Світло крізь темряву гріє.
І ти
І я — наче тіні вогню.
Куди нас веде ця невидима сила.
Мов тягне до зір,
Де душа вже без тіла.
І ми палаємо разом.
Мов полум’я стиха
Згораємо в світлі,
Що в серці ляга.
Причастя з келихом тіла
Палають, мов сяйво,
Мов мрія жива.
Світло крізь темряву гріє
І ти
І я — наче тіні вогню.
Чудова інтимна лірика! 
