Забула... І вже не чекає.
Мабуть що з'явився в її житті легінь.
Про що мріяв я, напевно не знає.
А мріяв що буду її міцний ремінь
А вірив. І мав на то привід.
Вона зникла так, як у снах сновида.
Авжеж що старію і став як лунь сивий.
Вона розцвіла, як волошка в садах
Забула. Не маю підтримки.
З - за того хворію, біда не біда.
Міняю смартфони, а інколи й сімки.
І тішить донині світлина твоя
