Вітер як пісня вовка – кого пом’яне ,
Той буде вічно вважатись вінцем творіння -
Чи то відомим блазнем в часи весняні,
Чи то місцевим дурнем в лісах осінніх ,
Повних отруйних глив на старих березах,
Сам собі сотник і цар, і батіг, і пряник
Не осягнувши світу в очах тверезих,
Не віднайшовши себе у полях гречаних…
Радо, як птах пташок на руках мольфра
Що нарікає незвідане іменами ,
Аби повертатися знову, як з гір отара
Ні на кого не схожим, але жаданим
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=yfCRXCfL_Ls&list=RDrXq1PBNuUt0&index=5
