Ти сьодні їдеш — шлях далекий,
Морське повітря, простір, світ.
А я лишусь в обіймах спеки
І твого погляду магніт.
Нехай там хвилі ніжно кличуть,
І сонце гріє тіло навмання.
А я чекатиму, коли покличеш —
Заманиш словом ніжно поклада.
Хай вітер грається з волоссям,
Цілує щоки, мов мої вуста.
Я прошепочу тихим голосом: "Чекаю, мила…!"
"буденність зникне хай без вороття"
Нехай жасмин дарує сни
І море сповнене любові.
Та знай, що я — чекатиму...
Чекатиму завжди.
Вернешся ти — зустрінемося знову,
І в погляді згорить розлуки тінь.
І наші руки спраглі до любові,
З'єднаються без зайвих слів і мук.
