Господній дух мене наповняє
Цвіту червоною калиною на землі.
Від людських гріз мене захищає,
Щоб зростала паростком на зрошеній ріллі.
Гнуть злі вітри вниз мене додолу
Наче билину в полі розпинають на хрест.
І несуть по замкнутому колу...
Не корюся, лечу... долаю свій Еверест.
Вітриська ламають мої крила ,
Щоб упала я духом у зневірі без сил.
Я наче маленька пташка мила
Лікую рани, там ,де пір'я вирвано з крил.
Щоб не зламатись в зневірі ,в житті
Я прошу у Бога ласки , щоб просто жити.
Відкриваю серце у почутті ,
Щоб цей світ в своїх руках красиво творити.
В душі нема заздрощів і злості
До тих, хто топче калиновий цвіт ногами.
Хто за спиною миє мої кості
І того Господь знищить у порох дощами.
Я всім миру і добра бажаю!
Розквітати, як дерево під небесами.
Не ламай гілля у саду в маю
Посій зернятко, хай твій сад росте плодами!.
