…Ще раз нагадаю! Ця книга не про політичних отруйників. А про поета та літературу. І, навіть, мова не тільки про поета та його твори. Але – про ідеали любові... Нехай, утопічних часом. Але ідеали. Адже тільки в коханні ми відчужуємося від свого «я», егоїстичного. Ми його втрачаємо. Випускаємо, зрозуміло на час... Але, на який час!
Масштабною глибиною кохання виглядає зовсім по-іншому, ніж життя... Навіть якщо в ньому й правлять хаос еросу та випадковість соїтій...
Серце, – кажу, – хоч ти не злись…
… У поета Богославського творчі інтереси лежали у різних сферах... У різних сферах були й мої інтереси. Це об'єднувало ще сильніше. Відточеність мови його віршів спонукала вдосконалювати і мою мову. Нею я «розкидав сітки»… Аби ловити дівчат. Аліна ж бо виїхала до столиці… Її танцювальна майстерність зростала… Вона набирала злет, кар`єрний…
Я лишився у Харкові. Сам. І сіра неміч була моїм прихистком. І серце здавалось зробилось сірим… І навіть ангели Благовіщенського собору вбачалися мені сірими… І над Харковом сірі хмари пропливали і пропливали, кудись… Наче кораблі…
Та народжений із прози харківського життя, я любив своє місто. Хоча ще не вмів висловити свою до нього любов. Слова мої були скупими. Через це й парадоксальними. Але це і подобалось дівчатам… Я розповідав, а ще й співав… Співав про ті небесні кораблі… Дівчата ж люблять «вухами»…
– Звучання твоїх кораблядських пісень, – казала мені Валетта, – навіює асоціації з надломленими літерами готичного шрифту...
Валетта була чешка. Але говорила наче й народилася у Харкові. Навіть жаргон прикрашав її… Вчилася вона в інституті мистецтв. У Харкові казали: «у консі».
Валетта загрожувала мені, не знаючи пощади. Схиляла свою симпатичну маківку набік. Волосся її кудлате і рудаве гойдалось. Туди-сюди. Очами синіми кидала вона жмутки сміху…
– А пасажі твоїх спокусливих промов, – вигинались хвилею її чарівні губки, – майже парафрази середньовічної музики. Ти що, охмурити мене хочеш... Я справді твій ідеал? Чи просто збираєшся виїхати зі мною до Богемії? Ти так і скажи. Не ображусь. Я дівка проса, як двері….
