Безстрашному пілоту полковнику
Максиму Устименку, що загинув в бою
у небі за свободу і незалежність України
В нічному небі застигла мить
Як в фільмі Бикова є епізод:
"Будемо жити" - пілот кричить,
Падає і дивиться в очі вічності.
А матері серце на попіл горить:
Чому син лишився у небі?
І біль невиносна ятрить і ятрить...
Війна приводить до дійсності.
Скільки міг він тримав висоту,
Бо внизу був населений пункт -
Протягнув... й прояснів на посту,
Бо людиною був і мав совість...
Героєм він став в тридцять два.
В цю ніч "шахеди" трощив,
Щоб ми жили.
Карбую вдячності слова
За подвиг оцей й принциповість.
30.06.25р.
