І приходить вранці по твою душу
Могутній Indastrial
Без мані й навіть без фесту
У нього червоні очі
І сильні жилааі руки
Ними він місить залізо
У чанах розміром з небо
І воно потім ллється на землю
Як світанки й закати
Indastrial наче живий
У нього ноги зі сталі
У нього душа як повінь
А слово - сплавлене з права
З домішком тихої слави
Сили і трохи волі
Приходить він просто неба
Стає над твоєю душею
Й говорить - ходім за мною…
Будеш співать мою пісню
Будеш кувать мою волю
Моє небо й закати
Мою ніжність й світанки
І тоді ми з тобою
Розкуєм й Прометея
Вкрадемо його у Бога
Й буде він нам всім братом
***
Це місто довжиною в життя
Воно гримить і стучить
А само як дитя ...Його ще піднімать та сповивать
Поки воно спить, можеш мені все промовчать
Я теж нічого тобі не скажу
Це місто чорного індастріалу, вони здобувають собі руду
Потім очищують, потім кудись везуть
Це чорна металургія ...це як магія ...тут залізо як ртуть
Перетікає венами залізниць...
Це алхімія наших міст...що затікає вже до звнниць....
І кожен з нас - трохи воїн з залізом в крові
Місто довжиною в життя...Ми тут всі ще живі
