Одягнуся у щастя - воно мені личить
І життям покрокую, мов в заквітчений сад,
Ніжні промені сонця торкнуться обличчя
Моя доля - весна, а твоя - листопад.
Я до щастя іду і в любов лише вірю
Ти ніколи не знатимеш цього в житті,
Все тому, що це ти обманув нашу мрію
І пішов собі десь навпрошки - в манівці.
Не ображусь тепер, що не спільні дороги
Ті образи в минулому, я залишила всі,
В листопаді - де ти, не суди мене строго
Я щасливо живу в цій квітучій весні.
Галина Грицина.
