То капець, яке це дивне відчуття читати вірші своєї наївної душі вже очима досвідченої... але читаю і розумію, що я надто вірила, надто довіряла і мене ніхто не навчив обережності... ну як.. досвід навчив. Бо насправді сценарій для наївних - жорстокий.
сценарій нашого життя:
у ньому - ти, у ньому - я.
і все навколо є краса,
де є земля і небеса...
і наша сцена без куліс,
а декоратор - чудо-ліс,
в якому стежка є одна,
що нас веде і нас єдна.
в руках у вищого творця
любов ця щира без кінця.
і світиться вона теплом,
дарує щастя нам обом.
і наша роль є теж єдина:
любові-вірності людина.
цінуй усе, що зараз маєш
і роль, яку ти обираєш.
P.S.: 2012, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
