Сірим тіні... чи сто, чи надцять?
Абонент недосяжний давно.
Знову кожне число - тринадцять,
"Лімбу коло" - незмінне кіно.
Нескінченне кіно без ліку,
Про могло бути... тільки ж нема.
На стіні серпатинну плівку
Мстиво крутить лихе сінема.
Та колись... у фіналі стріну,
Усміхнусь катуванню вогнем,
Одяганку вустам кармінну -
Несподіваний хід конем:
"Хочеш віски?.. та зовсім трохи, -
Золотавий бурштиновий хміль."
Із минулої вже епохи
Повернувся смішний водевіль.
"Як життя, чи смакує кава?
Виглядаєш, повір, на всі сто!"
А зсередини рветься лава,
Хоче душу собі Мефісто
Зав"язати вузлом навіки,
Йому байдуже - заприсяглась...
Від любові скінчились ліки,
А вона ж бо і не почалась.
Тільки струмом вночі торохне -
І пекельний закублиться біль,
Давить в горлі, як в спеку сохне...
"Перше коло" - сумний водевіль.
11.07.16
Вірш спочатку був названий"День сурка".Але мені зауважили,що сурок,російське слово.Тож змушена була змінити назву та відредагувати зміст про єдине,що залишається незмінним - одвічне почуття,яке не зникає...Воно повторюється з року в рік,з дня у день...
Однією з версій фільму "День сурка"є фільм"Лімб".Лімб - це перше коло пекла, де душа ще не визначилась,куди вона потрапить,в пекло,чи рай...
