До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
Майстерно передані почуття нерозділеної любові ЛГ. І справді, Любо, часто говориш банальні слова при зустрічі, а хотілося б сказати зовсім інше. Дуже гарний і майстерний вірш!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нашли Вы это неожиданное слово...
доторкнутися...или дотронуться, коснуться...
Оно о многом говорит...О нежности...О мечте...
О любви! И это прекрасно! Душевно! Страстно!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мій світ - у клітці мрій і сподівання...
Так хочу доторкнутися... "привіт..." -
Скажу, але твоє гірке мовчання
Кайданами закуте у... твій світ...
Люблю читати Вашу неперевершену лірику кохання!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00