Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Коли свiчка гасне - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і такий відгук! laura1, 12.08.2013 - 21:26
Глибокий, поетичний, філософський вірш. Такого стилю написання я ще не зустрічала. Вірш пронизує і залишається в душі. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую що не забуваєте! Пишу потрохи в різних стилях.... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Справді темне і справді філософське - Ви не помилились. Салтан Николай, 05.05.2013 - 00:06
... щось нове у Вашій творчості ... хоч і настрій у вірша сумний, але якось він легко лягає до душі... дуже гарна та сильна робота Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Справді пробую писати в різних стилях. Це завжди виходить доладно.... Ірина Червінська-Мандич, 24.04.2013 - 16:47
Я так хотів у чорній темнотіНе смолоскип і навіть не ліхтар – Маленьку запалити свічку. Такий вже час, що ронить в душу сум, що деколи і світло смолоскипа не світить у кінці тунелю. Жаль усіх на світі, тільки не себе. А майбуття голосить чорним круком у закутках скажених інтуіцій - так хочеться послати це "в ігнор"! Але якщо душа піде у хащі і в баговиння вгрузне інтелект, забувши, що вони - це коди націй, то і їжак тоді пророком стане, і закричить каміння... Закричить, бо більше нікому... Кожен бачить у віршах щось своє, я побачила це Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий прекрасний і поетичний відгук! Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння моєї сумної творчості... NikitTa, 21.04.2013 - 02:20
сум -це не настрій,це внутрішній стан,глибинний і незбагненний.про вірш:від ніжності-до сили Serg, 21.04.2013 - 00:50
Привіт, Шоне!Твого вірша я прочитав так: "Але найбільше змінилися люди. Зверха глянувши, то немовби змоглася між ними "культура", але на ділі виходить, що змоглося тільки їх число." (І.Франко "ЗАХАР БЕРКУТ") Я живу там де сіль - на рану, Замість хліба - печалі спів, І щоранку я п'ю не каву, - Баговиння безсонних снів... Я хотів запалити свічку, Не ліхтар і не смолоскип, Й перейти цю безглузду річку, Що змиває мій генотип, Та глухі і німі потвори Заховали надії пліт І звели до небес забори... Поміж душ я шукаю світ Де без костура й не навмання По дорозі у ясний день Я би йшов до свого кохання Поміж радість палких натхнень! Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за дуже цікавий резонанс щодо мого твору! Не сподівався... Плискас Нина, 15.04.2013 - 10:24
Шоне,вірш надто сумний,але там де алегорія,проводир завжди є.Смуток,аще ніччний кромошить тіло і дістає душу.Я в такому разі, палю свічку і дивлюсь на зорі. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий відгук! Даруйте мені за сумні мотиви моїх віршів... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Ти вмієш помітити найголовніше... Надія Рубінська, 14.04.2013 - 22:03
*Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,* - цей рядок сильно підсилює прагнення людини почути живий голос, або хоч побачити щось живе. Вірш примушує думати та цінувати те, що маєш. Тож міркування ще ніколи не були зайвими. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий чудовий відгук! |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||