Життя, як пташка в небесах,
летить, біжить, не баче часу.
А я шукаю тую мить,
коли тебе скоріш побачу.
Ми разом поруч день у день -
але сумую безупинно,
коли лишаєш мене в день,
чекаю тебе безнадійно.
В думках з тобою я щоденно,
і не зважаючи на сон,
люблю тебе я безупинно,
хоч і буваєш ти, як слон...
Кожен автор має свою "ізюминку". Головне, сказано відверто, без комплексів...
А по-правді: розсмішили Ви мене сьогодні добряче.
Мілана, хай він перетвориться в рожевого добрячого, щирого слоника
Мілана Мар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Потом удалишь,без обид,хорошо?Очень много ошибок в построении предложений: ,,не бача ,, в в укр.м. нет, не видячи ,або не бачачи.
А вообще стих забавный.Ты не спеши выставлять сразу - пусть полежит, не читай его! Хоть пару недель. А потом свежим глазом - увидишь огрехи. Хорошо читать поэзии - дают и темы и настрой, а самое главное - приучают чувствовать рим и вырабатывают стиль.И вообще стремление к стихосложению - это здорово.И при любом раскладе - пиши. Оценку не ставлю - врать не могу , а обидеть поэта - грех.Просто учись и пиши. Умничка!!!
Мілана Мар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а взагалі, так знайомо це чекання, інколи, як вічність............ 
