Ти чула, мовляв, я так плачу, що сонечко гасне.., –
Так знай: то не сльози! То, мила, досада ярма;
Мені не потрібне те дивне єднання прекрасне,
Мені б тільки віру у те, що це все – не дарма.
А чула, говорять, що я так влюбився (влюбила!),
Як геній в красу.., – ну так знай: це брехня, це обман!
Хоча, я би зміг, тільки дай мені впевненість, мила,
Що має продовження наш двогодинний роман…
29.12.2010 р.
Неперевершено! Щирість, почуття, емоції нестримним потоком переливаються через край чаші, що її наповнює таке прекрасне почуття як кохання...
P.S. Надія є завжди!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
друже-Ярославе, Твоя романтична натура і стійкий характер мене приємно вражають, надихають. Та що там мене, - шанувальниць! Бажаю, щоб у Тебе їх було більше ніж в мене
Я вже ж про своє Володю, я не кажу, що варто жити лише нинішнім днем, я про те, що треба ЦІНУВАТИ кожну хвилину свого життя Цінувати і зациклюватись - це дещо різні поняття
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Улянко, все я розумію; я вказав на іншу крайність, але й Ви це без мене розумієте. Все гаразд
