На Вкраїну вернутися зміг
Через тлінь павутиння доріг.
Через тисячі верст,
Одинокий як перст,
Я на рідний вернувся поріг.
Щось шепоче до мене земля
І збігається в хату рідня,
Раді жінка і син -
Я ж сумую один,
Бо не знаю це я, чи не я.
Я не знаю насправді, чи в сні
Усміхається доля мені.
В ріднім краю - тяжба,
На чужбині - журба
А на серці лиш сльози рясні.
Хочу бути я дома завжди,
Хочу бачити білі сніги,
Хочу весни стрічать,
Хочу з сином гулять,
Хочу з жінкою бачити сни.
Та розлучниця доля гірка -
Знову кличе чужбина терпка.
Я цілую поріг,
Перехрестя доріг
=З Богом рідні! Бувайте. Пока...=
