Вітер виє..над Дніпром
Піднімає хвилі,
Мов бандури струни рве
Козак на могилі!
Вітер виє... Мов серця
Прагне цим збудити
Ой ти Вітре! Заспокойся!
Час тобі спочити!
Б'ючи серце в хвилях злих
Сльозами умитий,
Ти забув що можна: тишу,
Дніпрову любити!
Таємничість чарівну!...
Місячне кресало!
Крила як згорнула ніч,
Як .. зірки забирала!..
Помічати..
Он, курган! - козак німий...
Вдивляється у воду,
Де Дніпро колись сховав
Славну його вроду.!
Грай же, Вітре, розбивай
Туженьку,...Є Сила:
Шо бандуру пробудить:
Степ, стару могилу.!
І здіймається в височинь!
Пісня запізніла,
Що колись у Запорожця
В серденьку бриніла.!
Хай несе її, крилату,
Вітер над водою,
Де стрічається Ревучий
З вічною рікою.!
Там, де Слава не вмирає,
Де кургани сплять
Де про Волю... козаченьку
Хвилі гомонять...!
Хай здригнеться знов земля,
Воля запанує!
І козацька Слава й Доля
В Душах завирує!
Змиють хвилі : чорний сум,
Що Віки тримали,
Щоб нащадки козаків
Волю й Долю мали!
Ан бук - Стефко
І
