Окремих душ я бачу миготіння,
Жаринок павутинками буття,
Миттєво їх торкаюсь наче тінь я,
І барви йдуть у морок забуття.
І йдуть у темінь заповітні мрії,
Яскраві спогади, весна, зима,
Герої славні, ниці лиходії,
Моєї здобичі число є – тьма!
Життя вечірки затихають звуки,
В очах прикрили чорний Сонця слід,
Межа ця неприступна для науки,
І дещо знати точно їй не слід.
Планет холодних брили велетенські,
Пекельно теплі нутрощі зірок,
Усе у цьому під- і наднебессі,
Свій знає вирок і чекає строк.
А я сама? А я не знаю строку,
Слухняний провідник потрібних змін,
Перо, що ставить крапку після хокку,
Котре писати може тільки Він.
ID:
1065780
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Містико-езотерична лірика
дата надходження: 16.07.2026 23:22:12
© дата внесення змiн: 16.07.2026 23:22:12
автор: Віталій Гречка
Вкажіть причину вашої скарги
|
