Перо

Окремих  душ  я  бачу  миготіння,
Жаринок  павутинками  буття,
Миттєво  їх  торкаюсь  наче  тінь  я,
І  барви  йдуть  у  морок  забуття.

І  йдуть  у  темінь  заповітні  мрії,
Яскраві  спогади,  весна,  зима,
Герої  славні,  ниці  лиходії,
Моєї  здобичі  число  є  –  тьма!

Життя  вечірки  затихають  звуки,
В  очах  прикрили  чорний  Сонця  слід,
Межа  ця  неприступна  для  науки,
І  дещо  знати  точно  їй  не  слід.

Планет  холодних  брили  велетенські,
Пекельно  теплі  нутрощі  зірок,
Усе  у  цьому  під-  і  наднебессі,
Свій  знає  вирок  і  чекає  строк.

А  я  сама?  А  я  не  знаю  строку,
Слухняний  провідник  потрібних  змін,
Перо,  що  ставить  крапку  після  хокку,
Котре  писати  може  тільки  Він.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2026
автор: Віталій Гречка