Лунала музика, посічена війною,
Скрипаль мов душу виплакав в бою
І коси Муз покрились сивиною.
Та арфа ще всміхалась солов'ю!
Примруживсь дощ, по склу вдаряв набатом
Литаврами гроза між хмари йшла
Відчув себе старий орган Солдатом
Якому Музика - Сестра рідна була.
Колись тут храм стояв,
Щодня молили Богів.
А згодом- Боги Музики жили !
Та Звук - глушив Нерона, важкі кроки
Мелодії ж - то меч для "влади мли"!
Не міг заснути й Шаріков ввижалось:
Усюди музика йому прокльон несла!
Над Швондєром вона теж мов знущалась
Тому - органа куля й посікла!
Та...в ніч наступну, лиш з'ясніли зорі,
Як віз Чумацький небом повернув:
Збудивсь Орган, заграв чарівно, з болю
Й заплакав янгол як той твір почув.
І сльози мов вода живая злились
І вири в них Дніпрові ожили
Пороги древні раптом побудились
Органи Волі знову загули!
Ан. Бук- Стефко
