Ой у степу, на могилі...
Ой у степу, на могилі, козак спочиває,
Коник його вороненький землю підбиває.
Спить козак — втомила Доля, владная брехня,
Ой, кружляють над цим степом хмари з вороння.
Один з воронів торкає козаче чоло —
І у небі грім ударив, грозно загуло!
Зашуміли зелен-трави, ліси і ставки,
Закричали над Дніпром білії чайки:
-«Ой прокиньсь, Козаче Шуме, зітри мару з віч!
Бо зачула твою думу Запорозька Січ!
Встань, козаче, над рікою, струси вічний сон,
Кличуть чайки за собою у дніпровський лон!
Не здолає чорна зграя вільної Душі,
Поки коник вороненький б'є - Ти поспіши!
Кров кипить, і серце б’ється, грім "Січе туман"
—Пробудивсь Козаче, Шум - Волі Отаман!
Ан. Бук - Стефко
