Зірки ковтає Місяць на світанку,
Тремтить, закоханий,
В ранковій, вогкій млі
Зоря рожева визирне на ганку-
І Місяць мов вклоняється Зорі.
Зникає Сон і чари Ночі - гинуть
В Світанні, - Сонце Місяць прожене
Та , озирнувшись до Зорі, в коханні,
Зблід Місяць й мовив:
...Пам'ятай, мене!
Торкнулись вій роси криштальні перла
Немов всміхнулась приязно, Вона...
Втопив у річці Місяць зранку, Серце
Та в нім Лілея ніжна розцвіла.
Ан. Бук- Стефко
