Вам би всіх вже обідрати
Україну розпродать
Вам би ту стареньку мати
Світом із землі прогнать
Ви немов оскаженіли
Бо помилися в крові
Вас ночами на могилах
клянуть душі ті,живі!
Певно, в золоті і сріблі
Сповили солодкі сни?
Хай же сняться вам щоночі
Квіти стоптані весни!
У крові приходять діти
І печуть оті хати!
І усюд щоб шепотіло:
- Згиньте, підлії кати!
Чи не чуєте, як в стіни
Стука пам’ять молода?
Там, де впали соколини,-
Вам повік- гірка вода.!
Не сховаєтесь в палатах,
В позолоченім Раю—
Прийде час — і буде плата
За цю кров і ту брехню!
Ан. Бук- Стефко
