У кузні Неба, де вогонь не згасне, Вусатий Легень викував меча
У кузні Неба, де вогонь не згасне,
Вусатий Легень викував меча.#анфісавірші
І сонце сходить — золотаве, вчасно
Гортає міць козацького плеча.
І над могилою, де сплять віки Величні,
Орел розправить крила, в вишині,
Гартує Коваль в кузні Дух наш вічний
Щоб Єдність стала гартом у броні.
Гартуй, Ковалю! Хай у Небі Криця
Зміцніє й Перуницею впаде
На ворогів. Народ най пробудиться
Святим вогнем на зрадників іде!
