Бреду бур'янами блідими,
Не знаю куди та й навіщо,
Десь спурхне фазан з-під ліщини,
Відтак не хвилює це дійство.
І байдуже, мряка надворі,
Чи сонце виблискує сяйвом,
Втікаю від себе в тривозі,
Укутавшись сірим серпанком.
Душа ціпеніє від болю,
Навіщо зі мною це сталось?
Немовби розхристану долю,
Тепер я спитала зухвало.
Враз погляд уткнувся в страхіття,
Забула про власні печалі,
Постало сумливе узлісся,
Та привид згорілий у сажі.
Верба тут зростала недавно,
О Боже! Згадались події,
Пожежа неслася безжально,
Проклята лишала надії.
Стояла жахлива примара,
І попіл навколо, мов саван,
Зажура вразлива стихала,
Як дрібно... вдаватись образам.
О вербочко, зразу й навчила,
Мене недолугу...ці сльози,
Здавалось струмилась відлига,
Життя полилися струмочки...
Світлина автора
Дякую! 
