Вчора випуск відбувався
У музичній школі,
Мами раді - розмовляли
У шкільному холі.
Одна пані - депутатка,
На всіх позирала,
Час від часу свого сина
Гордо вихваляла:
-Едуард мій - гордість школи!
Так навчився грати,
У престижних фестивалях
Буде участь брати.
Піаніно - це мистецтво!
Треба нахил мати:
Скрипаля чи гітариста
З ним не порівняти.
І в бік кухарки сільської
Часто позирала
(Та в кутку футляр від скрипки
У руках тримала).
-А мій Вася не журився,-
Кухарка сказала,-
Те, що треба - він навчився,
І я радість мала.
В час, коли життя прикрутить,
Зможе кінці зводить:
У метро, чи в переході
Грошики заробить.
У селі, десь на весіллі,
З гармоністом в парі
Теж заробить якусь гривню,
У кафе, чи в барі…
Тож не варто, мила пані,
Отак вихвалятись,
Бо ваш Едік з тим роялем,
Куди зможе впхатись?
Депутатка розвернулась,
Губи щось сичали,
Пішла геть, а мами в холі
Довго реготали!
Щиро дякую, моє сонечко, за таку високу оцінку! Гарного Вам настрою і творчої наснаги!
