Троянда біла.
Розцвіла троянда біла,
Прикрашала чужий сад,
Певно зірочка упала
У травневий зорепад.
Розпустила пелюсточки,
Гордо пестила бутон,
Наче дівчина в сорочці
Випинала ніжний стан.
Розпорошила пахучий –
Наддухмяний аромат,
Немов хитрощі жіночі:
Сильне марево принад.
За божественним нектаром
Рій волочиться комах,
Ніби відьма липким варом
Привертає бідолах.
Королева серед квітів –
Божий дар садівнику,
Найвеличніша на світі,
Наймиліша у вінку.
Очарований красою
Пробирався тишком в сад,
Щоб побачитись з судьбою,
Тай померти поряд рад;
Не лякає навіть гонор
І оголені шипи
І, що завше в’ється тенор
Вздовж таємної тропи.
Так манила мої очі,
Душу гріла, наче пал…
Не заснути серед ночі…
Боже, що це?
Я пропав!
