Море пінне, море буйне,
млію вкрай в стихії милій,
тож вгортайте серце чуйно
і гойдайте душу, хвилі!
Спритний вітре, неугавний,
шир же пахощі солоні,
щоб стікали миті плавно,
мов тримаючи в полоні!..
Утішають галас чайок
та піщана тиш гостинно,
ну а вечір і світанок
тут – небачена картина.
Розпластаю руки всуціль,
привітавши гладь безкраю,
бо як тільки їй всміхнуся,
то в свободі утопаю!
24.VІІ.21 р.
Дуже гарне зізнання морю, яке неможливо не любити, ще і як сам символ свободи. Тим більше, що повністю співпадають Ваші рядки і з власним відчуттям, бо, кому, як не капітану, це оцінити.. В моїй збірці "Параллельные миры" є багато саме про це, як про любов до безкрайньої стихії моря. З повагою.