Край моря, на одному з узбереж
я слухав шум вечірнього прибою
і був ущент спустошений журбою,
мов лука після полчища пожеж.
Недавно бо, здолавши версти стеж,
зустрівся за кордоном із тобою,
де радила змиритися з явою,
оскільки з іншим долю там сплетеш.
Й дарма щось намагатися змінити,
як марно поливати мертві квіти
чи дмухати на присок, що дотлів.
А втім, нехай від урвищ до захмар’я
бринить і далі мій натхненний спів
про те, як дорожу тобою, Дар’є!..
28.ІХ.22 р.
Від чого мені сумніше?
Від вашого нерозділеного кохання, чи від того, що пори року скінчилися, й це останній сонет?
Й від того, й від того.
Пам'ятайте, краще пережити нерозділене кохання, аніж те, яке було взаємне, а потім стало нерозділеним.
Вкотре повторю - браво! Дякую.
Дякую Вам за приємні слова, радий, що Вам сподобалося) Згоден з Вами, в будь-якому з випадків це завжди важко і сумно. Принаймні трохи радий, що ці мої переживання виливаються у рядки поезії, стаючи чимось більш кращим