Перебігає літо - часу заєць.
Хоч ще сміється тепла синь Дніпра,
Від серпня залишається окраєць,
На поки ще зелених прапорах.
Ми на порозі осені, панове,
Збираємо гербарії тепла,
Щоб відновити миті веселкові,
Коли природа пахла і цвіла,
Коли ішли по вулиці баштанній,
Аж доки не траплявся нам курінь,
Коли пливли біляві каравани,
Кудись за обрій, в розімлілу синь,
Коли кохання стукало до тебе,
Таке ясне, як тільки раз в житті,
І ми пили, мов з зоряного неба,
Одні на двох цілунки золоті…
Тож бавтесь з сонцем, обніміться з літом,
Воно в кишені посклада тепло,
І стане тільки спогадом для світу,
Про те, що сталось, що уже було…
Дякую 
