Я сукню зіткала собі із туману,
Зірками підбила свої чобітки,
Лечу, мов на крилах – жадана, кохана –
Бо десь вже чекаєш замріяно ти.
І ми закружляли… І стрічкою вітер
Вплітається стрімко в волосся моє.
Кричи голосніше! Бо звуки всі витер
Цей вальс, що вже скоро нас зовсім заллє.
Над нами, між нами… Він – справа і зліва!
Вже майже наповнив він наші серця…
А я віддаюсь, безсоромно й сміливо,
Йому і тобі… Я уся. До кінця.
Відверті бажання і рухи розкутті,
І серце шаліє на кожному «три!».
Я вся розпашіла, думки всі відсутні,
Бо поряд гарячий, омріяний ти…
О ні! Не зникайте! Ще сонце не сходить!
Побудь же зі мною! І ще потанцюй!
Куди ж ти… І знову у ліжку холоднім
Я ТУТ прокидаюсь, а ти у раю...
Оценка поэта: 5 О ні! Не зникайте! Ще сонце не сходить!
Побудь же зі мною! І ще потанцюй!
Куди ж ти… І знову у ліжку холоднім
Я ТУТ прокидаюсь, а ти у раю...
О ні! Не зникайте! Ще сонце не сходить!
