Можливо не у цім,
а в тім житті що було перед,
росли безсмертні квіти у моїй душі,
були зелені трави й сквери,
були, але пройшли…
Я вкраду тебе у часу,
ти лише не кляни…
Душа влаштовує демарші
в обіймах ранньої весни…
У сни
мої ввірвись я там,
бо на яву
я не живу,
а відбуваю,
так буває...
Тиша оповита
первоцвітами,
чекаю,
та приходить лиш безвихідь…
Йду вперед, там перехрестя,
а сонце світить…
Забери мене з собою в своє літо,
бо моє, я знаю наперед, розбите…
Відлуння чується здалеку,
серце - меркне…
