Так, шановна пані, і мене кохали,
Слова жагучі щастям мені писали,
Для мене навіть пісні співали, грали,
А потім мене за свою зраду кляли!
Так, ясновельможна пані, я теж любив,
Нестриманий від щастя, носив коханих,
Обіймами до душі/серця пригортав,
А потім я у розпачі від втрат конав.
Так, цнотлива пані, щасливим я бував,
Малих дітей любив і носив на копах.
Той час пройшов. Старий. Щасливий щез угар.
Так, тепер існую в Старості окопах.
Так, пані, мі на душу падає тягар,
І здається, що це подих вже останній,
Та Голос каже: "Не нюнь! Маєш рідкий Дар!
Радій життю в чеканні, як на світанні!"
04.05.2016
К.
І Голос каже правду! 
