Я знаю, tertium non datur...
Рудіє під дощами сталь.
Десь у глибинах Анахати
Застигла бурштином печаль...
Її лякатися не треба,
Мине отой зимовий щем...
Вже перші котики на вербах
Затихли мокрі під дощем.
Ти сумував?! Воно минеться,
Як все на світі цім мина
І райдугою посміхнеться
Тобі дарована весна...
