О, жорстокий час!
Навіщо ти минаєш?
Чому не можеш зупинитись хоч на мить?
Чому від щастя завжди ти втікаєш?
Чому нікому тебе не зупинить?
Колись тримала я тебе в руках,
Але обманом вирвавсь ти від мене.
Ти насилав на мене страх
І закривав усю синь неба.
Ти як той вітер, що гуляє у Віках,
Летиш, летиш, не спинишся ніколи.
Лиш інколи застигнеш на вустах
В бажанні обізватися солодким болем.
