Знов вулицею вечір шкандибає.
Кидає тіні помахом руки.
Де ступить – там все меркне і стихає,
Бо день він затискає в кулаки.
Одна сиджу у цю вечірню пору.
П’ю тишу. В мене тиші є безмір.
Годинник б’є, його не чула вчора –
Пірнала із тобою в Синевір.
У грі життя не я веду рахунок,
Коли щораз любов кладу на кон.
І все ж тобі кидаю поцілунок.
Згадай мене, коли підеш у сон.
ХТО Я ДЛЯ ТЕБЕ?
Для тебе я – у спеку злива
Чи сонце зимною порою,
Пахучий цвіт, а чи кропива,
Яку обходять стороною?
ох це Закарпаття... 
