Нещадний вітер все хапає за зап’ястя
І у обійми свої міцно заключає.
Оберігає так мене він від участя,
Яке своїм поривом відчуває.
Він сонце поборов сьогодні знову
В нерівному весняному бою.
Нічого він не знає про відмову,
Йому однаково куди я зараз йду,
У нього свої плани на цей вечір,
Хазяїна холодного дурману.
Сказав мені, хто схований в овечій
За повістю сучасного обману.
Єдиний він жорстокий, невблаганний,
Та чесний, без лукавства та жалю,
Якому безвідмовно довіряю,
Та нізащо в житті не полюблю,
Єдиний він насправді зрозуміє,
Розкаже те, про, що я не скажу,
І тільки він зарадити зуміє
Тій тишині, з якою я живу.
Сьогодні він додому проводжає
І відчайдушно поцілує у щоку.
Вже хоче йти, та рук не відпускає,
Ніби без нього я вже точно пропаду.
