Колишнє життя тебе вже не тримає,
І ти немов яструб у небо злітай,
Вперед до мети, твій політ недосяжний,
Але якщо зможеш то не тікай
Знаю життя нестерпним бувало,
Але віднайди у собі джерело,
Джерело світла, джерело надії
І ти побачиш, як здійсняться мрії
Все чим ти жив, біль і тривога,
Час повернути, змінити дорогу
Йти проти вітру і не тремтіти
Можливо потрібно себе зупинити.
Кожен із нас від життя щось чекає,
Однак, як, де й коли, цього досягти
І я нажаль того не знаю,
Хоч думаю, як би мені досягти…?
Того, що я маю зробити
Важко мені це і уявити,
Але усе, що я відчуваю
Я на папір це все виливаю
Мені дуже шкода, що світ недосконалий
Однак досконалість в ньому можна знайти
Як кажуть, той що шукає це точно знайде
Варто лише іти до мети…
Біль від утрати це дуже важко,
Я на собі це все також відчув,
Бувають і миті, коли все пам’ятаєш
А інколи просто ти взяв і забув
Безжалісний погляд, кидають прохожі
Коли, вони бачать, що ти вже не можеш
Не можеш спинитись, не можеш сказати
І відчувати, не можеш тікати
Енергія слів і сила емоцій,
Ти не розумієш хто на твоєму боці,
Здається, що ні а може і так
Та ти вже не хочеш напевне ніяк
Найголовніше, що ти маєш знати
Те, що у Господі не сумніватись
Так, Його методи нам незбагненні
Але, чому у собі ми такі певні…
Чому критикуємо, та не помічаємо
Що ми в цьому світі, ще нічого не знаємо
Що скільки б не знав, все одно ти лиш вчишся
Хоча, на скільки ти ще тут залишишся ?…
ID:
344471
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.06.2012 06:42:32
© дата внесення змiн: 17.06.2012 06:42:32
автор: sk8ter-boyy
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую)
