Незважаючи на байдужість і легковажне ставлення до усього,
на якому я сама акценую...знову й знову
Мені зовсім не байдуже, та й не легко
І від цього не випєш заспокійливої таблетки.
Це моя вроджена вада,набутий недолік,
коли проникаєшся співчуттям до чужої долі,
Коли не байдужі почуття он того
...та й серця...А до свого?..
а про своє не факт чи й згадаєш...
Отак мучишся,думаєш, гадаєш...
як не скривдити,допомогти, врятувати..
А на тебе...а на тебе усім попросту- начхати...
Й розумієш - сама посадила себе за грати...
Своєї вічної небайдужості до всього -
до революцій,криз,страхів,
до руйнації,міфів і чужих світів...
до вигадок, ниття, почуттів...
коли чужі сльози гіркіші за свої
коли чужі серця крихкіші за своє
коли чужі життя цінніші за своє
коли... коли чужі страхи... уже твої...
А ти....а ти сильніша, усе можеш..
стерпіти,забути,пробачити,перенести...
Змінити свій і їхні світи...
