За що бився-воював
наш отаман батько?
За що бився, добре знав,
та чи було варто?
Не діждався Він того,
чого так хотілось,
за що не один козак
віддав душу й тіло.
Воювали за вкраїну,
за саму ідею,
воювали та й не знали,
що буде із нею?!
З рідною їх матінкою
святою землею,
що не одного накрила
чорною простинею.
Щоб спочив він, той козак
від бою, від світу
у якому панував
ворог краснопикий.
Із звіздою на чолі
червоного цвіту,
що не тільки з нас знущався,
а ще й над пів світом.
Але все ж були такі
козаки-молодці,
і були в них отамани,
отамани-хлопці.
Молоді усі були,
літ по двадцять з гаком,
які терпіть не схотіли
того комуняку.
Жили вони у лісах,
звідти й воювали,
а найкращого із них
Чорний Ворон звали.
Він безстрашний був в бою,
завжди наривався
на гранату або кулю,
та все ухилявся.
Шаблею Він володів
наче так й вродився
з прив'язаною на боці,
й разу не змилився.
Добрим був Він козаком,
отаман від Бога,
хоч й не простою була
життєва дорога.
Та не зрікся Він її,
своєї країни,
хоч й покинув Він батьків,
й свої рідні стіни.
В бій Він завжди першим йшов,
нічо не боявся,
й не на одну вражу кулю
так Він напороввся.
Та не згинув Він, ні-ні,
завжди зоставався,
і до своїх козаків
завжди повертався.
От такий був отаман,
Чорний Ворон звався,
І до кінця своїх днів
Він так і не здався...
ID:
269880
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.07.2011 19:09:05
© дата внесення змiн: 19.07.2011 15:07:49
автор: Fagotyst
Вкажіть причину вашої скарги
|
