Кров'ю спочитий народ помирає,
губе, тiкає, плаче, кохає...
Бомби, гранати вже в нас пiд ногами!
Невже тi не виннi повиннi вмирати?...
Тi люди жахливi накинулись в мить,
із землею нас тодi накривало
і вуха глохли вид звуку гранат неначе тодi нас встромили в заряд...
Тодi нас було тисячі мiльйонiв
Багато загинуло з нас в тiм жаху.
Лiтали тiла, руки, ноги над нами,
i все це жахiття ми бачили скрiзь..
Вiйною - це звалося дуже страшною
Не виннi вмирали, а винні живi...
