У річку швидку, нижче водограю,
У ніч купальську відпущу вінок.
Щоб той, єдиний, кого я кохаю,
Його знайшов, якщо підкаже Бог.
Якщо у серці жевріють вітрила,
Якщо душа не згасла від розлук,
Озветься він, жаданий, ніжний, милий,
Прийде, як сонце навесні, без мук.
Вплету в вінок червонії я маки,
І зорі ясні, що підкажуть шлях.
Я знаю все, що хоче він сказати,
Давно живу я у його думках.
Багаття ніч розпалить до світанку,
Молю тебе: ти довго не блукай,
Я, квітка твоя, тут одна на ганку,
Не йди без мене в дивний білий край.
То не вогонь – то очі твої карі,
Не темрява – волосся чорний дим…
Палаю я, як папороть, у хмарі
Туману сивого… Та тільки раз один.
Поклич мене – і я озвусь піснями,
З вінком яскравим руки простягни –
І щастя, що чекали ми роками,
Навіки буде з нами у житті.