Купальський вінок

У  річку  швидку,  нижче  водограю,
У  ніч  купальську  відпущу  вінок.
Щоб  той,  єдиний,  кого  я  кохаю,
Його  знайшов,  якщо  підкаже  Бог.

Якщо  у  серці  жевріють  вітрила,
Якщо  душа  не  згасла  від  розлук,
Озветься  він,  жаданий,  ніжний,  милий,
Прийде,  як  сонце  навесні,  без  мук.

Вплету  в  вінок  червонії  я  маки,
І  зорі  ясні,  що  підкажуть  шлях.
Я  знаю  все,  що  хоче  він  сказати,
Давно  живу  я  у  його  думках.

Багаття  ніч  розпалить  до  світанку,
Молю  тебе:  ти  довго  не  блукай,
Я,  квітка  твоя,  тут  одна  на  ганку,
Не  йди  без  мене  в  дивний  білий  край.

То  не  вогонь  –  то  очі  твої  карі,
Не  темрява  –  волосся  чорний  дим…
Палаю  я,  як  папороть,  у  хмарі
Туману  сивого…  Та  тільки  раз  один.  

Поклич  мене  –  і  я  озвусь  піснями,
З  вінком  яскравим  руки  простягни  –
І  щастя,  що  чекали  ми  роками,
Навіки  буде  з  нами  у  житті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2010
автор: Шура М