***
Неначе осінь, ці пусті слова -
такі ж продреглі, і такі ж байдужі.
Востаннє багнуть раювати ружі,
та квіту замість зойкує тужва.
Та злота замість гусне тишина,
туманами закутує дороги,
де пам'ять відтирає змерзлі ноги,
хоча ще не зима, ще не зима.
Хоча ще серце бачить щось між листом
і ловиться за павутинну нить.
Та вже за мить, вже за одненьку мить
Столочує все тепле і барвисте.
Лиш листопад схиляється над містом.
Мовчить.....
20.10.26 р.