Ви дуже часто, нам несете,
Своїх улюбленців вмирать…
Вони хворіють, та чи старість,
А вам іти ще, йти крізь час…
Не стійте за дверима, мовчки
Бо в них такая біль в очах.
Вони вас бачити бажають…
Зіниці їхні - у сльозах!
Вони прожили з вами чесно,
Своє коротке, це життя...
Поводьтесь з ними, дуже чемно
Коли тут підуть, в забуття...
Не полишайте в ці миті,
Коли душа покине світ…
Вони розумні, зрозуміють:
Не зрадьте їх в останню мить!
Вони прожили з вами чесно,
Своє коротке, це життя...
Поводьтесь з ними, дуже чемно
Коли тут підуть, в забуття...