Мова осяває світ людей,
Буття їх дивний колізей...
Дар божий - мова!
У суті її слова
Завжди людська основа,
Думок її просвіта в голові,
Думки словами лиш живі.
Від слова біль твориться,
Кровить душа, не спиться,
Зі словом з божої руки,
У небо йдемо навіки...
Слова є чорні, є слова білі,
Слова спекотні, слова-мороз,
Слова тихесенькі, несмілі,
Слова, гучніші грому гроз...
Слова надії дають вітрила,
Долати простір, спиняти час,
Слова як зерна,
що нас відроджують,
Слова як стріли,
що вбивають нас...
А все тому, що в суті слова
Завжди людська основа.