|
Кава вже холоне на підвіконні,
Сонце лягає за ліс останній раз,
Я цілую дитину в м'яку щічку,
Дружина пригортається — не мовчи, ні слова.
Рюкзак вже стоїть біля порога,
Кожен дотик довше, ніж годинник іде,
Я ще вдихаю запах сіна на городі,
І не хочу думать, що завтра знову до тебе, війно.
Останній день відпустки — небо як синя склянка,
Ще не хочу збирати ті старі бронежилети,
Ще хочу побути тут, поруч з тими, кого люблю,
А завтра дорога назад, до позиції в степу.
Останній день відпустки — сірий дим на горизонті,
Багато хто з хлопців вже залишився на тій сторінці,
Я тримаю в руках тепло, що не згасне в вогні,
Побачимося колись — а зараз ще з вами я.
Вчора ще з пацанами грали у волейбол,
Бабуся пирогів напекла з вишнею солодкою,
Вчора ще здавалось, що це ніколи не закінчиться,
Що можна просто дихати, не слухати вибухи.
А сьогодні вже карта в телефоні завантажена,
Позивний в ефірі чекає, я вже не можу інакше,
Тут мій дім, моє сонце, моя найтепліша гавань,
А там — мої побратими, і я не можу їх кинути.
Останній день відпустки — небо як синя склянка,
Ще не хочу збирати ті старі бронежилети,
Ще хочу побути тут, поруч з тими, кого люблю,
А завтра дорога назад, до позиції в степу.
Останній день відпустки — сірий дим на горизонті,
Багато хто з хлопців вже залишився на тій сторінці,
Я тримаю в руках тепло, що не згасне в вогні,
Побачимося колись — а зараз ще з вами я.
Я знаю, що дорога назад мене не чекає,
Що куля не питає, хто дома чекає,
Але я ціную цей день, кожну секунду тут,
Кожен сміх, кожен подих, кожен теплий дотик рук.
Там, на позиції, я згадаю ці хвилини,
Яке сине небо над нами, як пахне тут полин,
Тих хлопців, що пішли, що залишились в пам'яті,
Що там на небесах вже чекають на нас там.
Останній день відпустки — небо як синя склянка,
Я вже застібую ремені на старому бронежилеті,
Я ще обійму вас міцно, всіх, кого сильно люблю,
І скоро я вернуся — якщо вернуся, вернуся до вас.
Останній день відпустки — зірка горить на горизонті,
Багато хто з хлопців вже чекає нас на тій сторінці,
Я несу ваше тепло крізь вогонь і крізь дим,
Побачимося колись — ми обов'язково побачимось знов.
ID:
1069679
ТИП: Пісня СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 29.09.2026 18:44:13
© дата внесення змiн: 29.09.2026 19:05:53
автор: Олександр Захисник
Вкажіть причину вашої скарги
|